Сценарій розпаду Росії дійсно може бути реалістичним. Проте, це не станеться в найближчій короткостроковій перспективі, на що сподіваються багато наших співвітчизників. Таку думку в інтерв'ю "Телеграфу" висловив Владлен Мараєв, кандидат історичних наук і співавтор популярного YouTube-каналу "Історія Без Міфів".
У другій частині інтерв'ю йшлося з істориком про метаморфози Путіна, про те, чи загрожує РФ новий розпад і коли саме, про конспірологію з нібито "сливом" України Заходом, а також про плюси/мінуси гучного проекту історика Тимоті Снайдера.
*Про найбільш гарячі історичні теми, деякі сучасні тренди та розквіт українського ютубу під час війни читайте в першій частині інтерв'ю з популярним блогером.
Повну відеоверсію інтерв'ю з Владленом Мараєвим дивіться на нашому ютуб-каналі.
— Які шанси, що диктатуру в РФ скинуть інші політики, та ж російська опозиція?
— Реальні конкуренти Путіна, які поступово були виведені з гри, перетворені на його мініонів, які лише грають роль статистів на якихось "виборах", або фізично знищені. Звісно, це призводить до незворотних змін у психіці людини. Саме тому влада повинна постійно оновлюватися. Це ж не просто так придумали принцип, що вибори проводять раз на кілька років. І одній людині забороняється займати одну посаду певну кількість термінів, один або два.
А у РФ немає жодних стримуючих факторів. Чверть століття. Хто був чверть століття на чолі країни? Наприклад, Сталін (навіть трохи більше по суті). Але навіть Брежнєв був практично всього 18 років на чолі держави. Хрущов – близько 10 років. А тут чверть століття.
Крім того, людина (Путін. — Авт.) ж не молода. Він дійсно старший (деяких інших політиків. — Авт.), відповідно, когнітивні здібності також, очевидно, слабшають. І здоров'я не покращується. Цілком може статися, що його ідеї в певній мірі зміняться. Але він ніколи не був прихильним до України. Це однозначно.
Згадаємо ще історію з островом Тузла. Це був ще 2003 рік, під час першого терміну президентства Путіна. Але вже тоді здійснювалася спроба застосування сил. Спроби налякати Україну, на понт чи просто силою проштовхнути рішення (про приєднання українського острова до РФ. — Авт.) чисто гібридними методами. Мовляв, центральна російська влада тут ні при чому. Нібито цього кроку ніяк з Москви не ініціювали. Мовляв, це просто місцеві влади Краснодарського краю РФ насипають дамбу в сторону України.
— Які ще міфи в українському суспільстві щодо Росії, росіян, Путіна ви б виділили? Наприклад, наскільки тези про розпад РФ є міфічними (утопічними) або реальними?
— Росія спирається на досвід минулого. Вона вже розпадалася, і не раз. Росія розпадалася в Смутний час на початку 17-го століття. Вона розпадалася після 1917 року. Нарешті, радянська імперія розпалася з кінця 1980-х — початку 90-х років.
Крім того, є історичний досвід, що показує, що всі імперії розпадаються (нічого не існує вічно): від давньої Ассирії до Британської колоніальної імперії. Всі вони рано чи пізно або розпадалися, або були кимось знищені, або переформатувалися якимось іншим способом.
Отже, це дуже ймовірна подія (четвертий розпад РФ. — Авт.). Але сподіватися, що це станеться вже завтра, абсолютно помилково. Розраховувати, що росіяни влаштують щось на зразок нашої Революції гідності, абсолютно хибно, оскільки у них немає такої традиції.
У РФ відсутня традиція реальною масової боротьби за свої права та інтереси. У них є традиція поклоніння державам, правителям, є традиція жорсткої підпорядкованості за принципом – "Я начальник, ти дурень". Є традиція обожнювання свого правителя і страху перед владою. У росіян величезна світоглядна традиція, що влада жорстока, вона завжди може покарати тощо. Ось такі в них традиції.
Тому всі соціальні протести росіян і "вибухи", які були в перші дні після початку [широкомасштабного] вторгнення в Україну, ми побачили, чим це закінчилося. Поліція пакувала там усіх, кого хотіла, і все. Або коли влада РФ оголосила мобілізацію. Проте росіяни все ще бояться протестувати і поки не повторюють такого досвіду.
Є інша форма російського протесту – тікати кудись за кордон. Проте коли росіяни втікають в якісь інші країни, намагаються там створити для себе Росію: всюди говорять своєю мовою і вимагають, щоб з ними говорили російською, хоча вони в гостях; часто вимагають для себе якогось особливого ставлення; поводяться часто дуже зверхньо, нахабно, пихато тощо.
— Повертаючись до гучної теми "ядерки", чи не складається у вас враження, що у західних політиків, взагалі у колективного Заходу, є якісь таємні, приховані домовленості з Росією на кшталт, що Україна завжди буде в сфері її інтересів? Є навіть цілі конспірологічні думки на цей рахунок. Тож чи немає якихось таємних домовленостей за спиною України?
— Я взагалі-то в конспірологію не вірю. Зазвичай конспірологія – це один із варіантів магічного мислення. Тому не думаю, що є такі домовленості. Інакше навіщо Заходу потрібно було б так активно нам допомагати? Насправді вони в значній мірі утримують нас на плаву. І не лише військовою допомогою, але й фінансовою.
По такій логіці ("слива" України. — Авт.) простіше було б просто здати Україну росіянам, і навіщо всі ці витрати, зусилля, дипломатичні ускладнення і так далі? Тому більш близькою до