Повномасштабна війна Росії проти України не тільки не згасила, а навпаки, спровокувала безпрецедентний сплеск інтересу громадян до історії, осмислення історичних подій та особистостей. Водночас "тотальна українізація" в країні вийшла на новий етап і охопила майже всі сфери суспільного життя. Ці тенденції, безперечно, торкнулися і соціальних мереж, зокрема YouTube.
Про найбільш актуальні історичні, деякі сучасні теми та розквіт українського ютубу "Телеграф" поспілкувався з Владленом Мараєвим — популярним блогером, співавтором ютуб-каналів "Історія Без Міфів" і "10 запитань історикові", кандидатом історичних наук.
У першій частині інтерв'ю йшлося про конкуренцію в українському сегменті YouTube, війни з ботами та росіянами в соцмережах, справжню хворобу Путіна, його двійників, а також чи можна буде довіряти мемуарам оточення диктатора після його смерті.
Повну відеоверсію інтерв'ю з Владленом Мараєвим дивіться на нашому ютуб-каналі.
— Розпочнемо з тенденцій в українському сегменті YouTube. Які, на вашу думку, сьогодні труднощі з просуванням українського контенту та історії України?
— Труднощі завжди є. В принципі, 2022 рік був піком інтересу до історії. Далі, з 2023 року, на мій погляд, почався поступовий процес спаду цього інтересу. Крім того, відбувається насичення ринку пропозиціями історичних ютуб-каналів.
За ці два роки їх кількість зросла приблизно в 6-7 разів. Десь з 40 до 240, можливо, навіть більше. І це українською мовою. Тому ці два процеси, звичайно, взаємопов’язані, зрозумілі. А так, в принципі, які можуть бути проблеми? Ми працюємо постійно, регулярно. Проблеми є, як би робочого характеру.
— Коли у каналу "Історія Без Міфів" вже буде перший мільйон підписників (в жовтні на проект підписалися 870 тис. глядачів. — Авт.)?
— (усміхається) Це філософське питання, на яке ніхто не знає відповіді. Знаєте, іноді пишуть у коментарях, мовляв, "Давайте до кінця цього року зробимо мільйон". Насправді динаміка завжди дуже мінлива. В якийсь місяць до вас приєднується 20 тисяч підписників, в якийсь місяць, можливо, 3 тисячі. Тому ніколи не можете знати, скільки буде підписників у майбутньому.
А в якийсь місяць можуть ще й відписатися. Тому коли буде, тоді і буде. Головне, по суті, не кількість підписників, а кількість переглядів. Тому що канали, які ганяються за кількістю підписників, це марнославство. В результаті вони отримують такий колосальний розрив, коли купують собі аудиторію, а потім вона їх не дивиться. Коли вона їх не дивиться, YouTube сприймає цей канал як нецікавий для глядачів і просто пессимізує його в видачі.
В результаті можна мати багато підписників і дуже мало переглядів. Там, де мало переглядів, там мало грошей. В результаті все закінчується тим, що автори втрачають інтерес до проекту і залишають його. Ця історія дуже часто трапляється. Тому ми пишаємося тим, що у нас завжди є чисто природний приріст.
— Чи багато користувачів відписуються від ваших каналів і хто ці люди? Росіяни чи якісь хейтери?
— Періодично, звичайно, відписуються. По-перше, ми для росіян не працюємо взагалі. Якщо у нас на початку, до 2020 року, було 3-4% переглядів з Росії, зараз їх немає взагалі. Ми закрили право росіянам дивитися наш канал. Не хочемо, щоб вони дивилися наш контент. Працюємо не для них, а виключно українською мовою, і ніколи не будемо працювати російською, на аудиторію з РФ…
…Коли росіяни бачать український контент, в тому числі дуже популярний, вони часто накидаються ботами і намагаються обвалити якийсь ролик.
Тому не можна таке допускати. Для цього доводилося просто видаляти багато повідомлень, де містилася якась російська пропаганда. Я не хочу витрачати свій час, воно дуже цінне, на те, щоб видаляти якесь, вибачте, д*рьмо з коментарів. Але росіяни не мають жодного права висловлювати свою думку під нашим відео, якщо ця думка антиукраїнська, вони повинні бути безжально подавлені і позбавлені такої можливості.
— Уточніть, скільки в цілому історичних каналів в українському сегменті YouTube і що вони собою являють?
— Судячи з рейтингу сайту manifest.in.ua, їх здається вже більше 250. Це канали українською мовою та на історичну тематику.
— З одного боку, це позитив, що до історії зараз такий підвищений інтерес. А з іншого боку, які мінуси? Яке майбутнє у цих проектів?
— Більшість цих каналів ведуть непрофесійні історики, а любителі. Відповідно, якість подачі там досить низька. Будемо говорити відверто: непрофесійна і любительська зйомка з монтажем. Так що, відповідно, якість її так собі. Але це нормально. Таке все одно повинно бути. Кожен, кому цікаво, може робити що завгодно, і тут нікому нічого і ніхто не заборонить. Тому, звичайно, таких проектів буде багато. Проекти, в яких є гроші, команда і т.д.
Наприклад, той же канал "Реальна історія" (проект запустив журналіст Акім Галімов, створюючи невеликі відео на важливі історичні теми, якими спекулює Росія; 621 тис. підписників. — Авт.).
Однак це не YouTube-проект, а чисто телевізійний, який прийшов з телебачення, спочатку розвивався на телебаченні. А потім вони перейшли на завантаження роликів в YouTube. Водночас вони продовжують присутність на телебаченні. У них там і велика команда (більше 10 людей), і відповідно можливості теж. Чисто під YouTube-проект, такий як наш. У нас і команда маленька, відповідно і все робиться тільки для інтернету. На