Молода жінка втратила свій дім, але не зламалася і створила власний бізнес
Після повномасштабного вторгнення Росії, мешканка Соледара Єлизавета Першина, як і багато її співвітчизників, була змушена покинути рідне місто. Зараз вона живе і працює в столиці, де відкрила свою професійну фотостудію.
Про війну, її наслідки та пошук себе в новому житті за межами рідного дому Єлизавета розповіла журналістам ютуб-проєкту «Каштан. Бізнес».
Фотографія рідного міста
«Моє дитинство було сповнене радості, — згадує безтурботні часи Єлизавета. — Місто невелике, але має свої чудові місця. Я мала велосипед і часто каталася. Спочатку потрібно було виїхати на найвищу точку міста (там у нас була церква, і взагалі все наше місто розташоване на пагорбі), звідти я заїжджала в райони, де жили мої друзі».
Багато дітей, у чиїх руках опинилася фотокамера, зобов’язані цим своїм батькам. У випадку Єлизавети, подарунок батька визначив її шлях. Більше того, він допоміг їй вижити і знайти себе в новому житті.
«Я почала фотографувати ще вдома, — продовжує спогади дівчина. — Ми з друзями часто виходили на пагорби, де відкривалися гарні, яскраві краєвиди. Фотографувала, адже завжди були якісь чудові кольори».
Крок у професію
У 16 років Єлизавета поїхала до Дніпра на навчання і, звичайно, взяла з собою камеру. Вона фотографувала своїх знайомих, подруг. З часом всі в гуртожитку дізналися про класного фотографа, яка живе поряд, і почали запрошувати її знімати дні народження чи інші святкові моменти.
Пізніше знайома запросила Єлизавету працювати в модельному агентстві: відбулася співбесіда, і вона пропрацювала півтора року. Це сталося у відносно спокійному 2019 році…
Війна
«Потім я повернулася додому. Якраз почався «ковід», і я прожила кілька місяців вдома, після чого вирішила приїхати до Києва», — розповідає Єлизавета.
Саме в Києві її застало повномасштабне вторгнення росіян.
«На той момент у мене були знайомі, які працювали в медичному закладі. Вони мене прийняли до себе. Там був колектив людей, які на той день були на зміні і вже не повернулися додому через складну ситуацію. Я залишилася жити там на 50 днів», — поділилася Єлизавета.
Тоді її рідні ще залишалися в Соледарі. Війна була вже близько до них. Тому вони не поспішали з евакуацією, вважаючи, що «там десь щось бахкає».
«Вони мене не слухали», — згадує Єлизавета.
Першою виїхала її тітка з малолітнім племінником. А старша сестра думала, що якщо вона зробить багато консервів, це її врятує, і вона зможе просто перечекати в підвалі. Але згодом снаряди пробили цей підвал…
Другою виїхала мама. Вона майже нічого не взяла з собою, лише маленьку валізу, в якій помістилися несезонні речі, зарядка для телефону та документи…
«Моя мама зараз живе зі мною… З того, що у нас залишилося вдома, мабуть, тільки спогади, адже зрозуміло, що вже нема що забирати і з чим повертатися. У 2022 році ми дізналися, що в нашу квартиру був черговий приліт, і цього разу вона вже зруйнована. Кажуть, що снаряд в одну воронку двічі не влучає: в наш будинок влучив чотири рази, і четвертий раз виявився фатальним. Ось і «посипалася» моя квартира з усім майном», – розповіла дівчина-фотограф.
Початок власного бізнесу
«Я задумалася про бізнес, – продовжує Єлизавета. – Оглянулася навколо і зрозуміла: єдине, що мені потрібно, — приміщення. Мені точно потрібна фотостудія. Я почала шукати і знайшла це приміщення. Спочатку думала, що мені потрібно лише пофарбувати його. Сподівалася, що після ремонту всі побачать, що це я, і прийдуть до мене. Мала надію, що хоча б друзі підтримають, і я зможу частину вкладених коштів «відібрати». Але так не сталося…
Потім я запустила рекламу, і за кілька днів у мене вже був щільний графік на тиждень. Так студія почала працювати».
0 Згодом Єлизавета замислилася над покращенням своєї фотостудії.
«Ми з друзями зробили повний ремонт. Найскладніше було фарбувати стіни, адже їх висота становила 3,3 метра», — згадує дівчина.
Назад вороття немає
«Я багато думала про те, як взагалі можу повернутися додому, — розмірковує дівчина. – Мене лякає думка, що я не зможу повернутися додому! Не зможу бути на Донеччині! Мені дуже страшно думати про те, що ніколи не зможу туди повернутися, що це буде зовсім інша країна…»
Детальніше дивіться в новому випуску ютуб-проєкту «Каштан. Бізнес» за посиланням