"Це може повторитися в Україні": Бачо Корчилава про Грузію після виборів, єдиний шлях опозиції та стратегію Заходу.

Цього тижня увага міжнародної спільноти та України прикута до подій у Грузії після завершення парламентських виборів, що супроводжувалися скандалами. Для Києва грузинський напрямок є цікавим також з огляду на нещодавні результати виборів і референдуму в сусідній Молдові, де курс на ЄС опинився у невизначеності, а вплив РФ посилився.

"Телеграф" запитав у Бачо Корчилави (колишнього прес-секретаря посольства Грузії в Україні, журналіста та аналітика), що насправді відбувається в Сакартвело, чи відбувся певний відкат демократії в цій країні, яка роль РФ у місцевих подіях і яку стратегію обрати Україні, реагуючи на грузинські події.

— Чому грузинська опозиція так і не змогла об'єднатися?

— Це питання, власне, до грузинської опозиції, чому вони не змогли цього зробити. З одного боку, я розумію, що вони не могли йти на вибори єдиною колоною, оскільки є певна проблема, особливо у колишньої партії Міхеїла Саакашвілі (Єдине національне рух). У неї дуже великий антирейтинг. Якби ця партія умовно входила до єдиної платформи опозиції і був би один список, то це могло б відштовхнути виборців. Іти двома колонами — у цьому випадку ще можна було б знайти для електорату якесь пояснення такого кроку. А ось балотуватися чотирма колонами, тут уже зовсім важко пояснити це виборцям.

— Чому в грузинському суспільстві немає протестного потенціалу? Ми бачимо, що там майдану поки не вийшло, і не планувалося? Чи можуть незабаром з'явитися нові лідери, нові обличчя громадянського суспільства?

— Знаєте, я дуже люблю творчість Лесі Подервянського. У нього під час Революції гідності в Україні був такий іронічний пассаж, мовляв, слід було б внести Майдан до Конституції, затвердивши його законодавчо.

Це така хороша [утопічна] історія. Бачите, в Грузії дуже довго влада ніяк не могла передатися законним способом. Були або військові перевороти, або повстання, або ще революції, і так далі.

Вперше влада цивілізованим шляхом змогла перейти після виборів від однієї партії до іншої, коли її передали через виборчий механізм від політичної сили Міхеїла Саакашвілі до партії "Грузинська мрія" — нинішнього неофіційного правителя Грузії Бідзіни Іванішвілі.

Тепер же опозиція говорить про те, що якщо там іти зовсім радикальним методом, а не в правовому полі, це в принципі затормозить рух Грузії в ЄС і викличе конфронтацію в суспільстві. Чи мають вони право на таке бачення? Звісно, мають. Сама опозиція та її лідери. Ось чому вони й обрали шлях іти таким [правовим] методом, якщо він принесе їм результат.

Ви ж бачите, що Європа та США кажуть, що повинні бути розслідувані факти фальсифікацій. Але вони дуже невпевнено про це говорять. Проте якщо цей шлях принесе опозиції результат (президенту разом з опозиційними політичними силами тощо) і якщо вони в цьому досягнуть результату, значить, залишаться цивілізованими в правовому полі.

І, в принципі, після відновлення переговорного процесу з ЄС (по євроінтеграції Грузії. — Авт.), якщо всі аспекти будуть досягнуті, їм буде легше цим аргументом апелювати. Ось так вони бачать це.

— Чи можна назвати нинішні події в Грузії з узурпацією влади "Грузинською мрією" повним відкатом від реформ Саакашвілі? Все було даремно?

— Ні, так не можна говорити. Слухайте, подібне твердження, знаєте, таке узагальнене. Наприклад, скажімо, після умовного ракетного обстрілу РФ по українській території можна стверджувати, що всі міста в Україні остаточно зруйновані? Ні, звісно, ні. Ось і тут така ж історія.

Це дуже поверхневе судження людей, звиклих все спрощувати. Дивіться, за більшістю питань — інституційних або законодавчих — у Європи до Грузії особливо не було. Питання були про незалежність судової системи та свободу проведення виборів. Чи можна це назвати відкатом реформ? Чи змінилася система адміністрування податкового законодавства або система управління митницями? Ось щось змінилося? Ні. Ще один приклад: поліція, яка була і не брала хабарі, так вона так їх і зараз не бере.

Але є проблема того, що центральна влада може там управляти різними процесами. Так, ця проблема дійсно існує.

Проте ця проблема була і при Саакашвілі. Чи було тиск центральної влади на суди при Саакашвілі? Так, було. Але чи відкотилися нинішні влади назад? Можливо, відкотилися, тому що ті, хто перебувають при владі, нинішні люди намагаються усидіти на трьох стільцях одночасно. Це велика проблема.

Тому, знаєте, не можна безапеляційно стверджувати, що в Грузії відбувся відкат. Водночас є такі грузинські політики з провладної партії, які про Україну міркують типу, що "там війна, там все погано". Однак ми тут якось живемо всі дружно. Агресія РФ — це погано, але сказати, що у нас катастрофа-катастрофа, ми не можемо.

— Які варіанти виходу з цієї ситуації в Грузії? Чи опинилася країна на невідворотному шляху перетворення на Білорусь? Які варіанти ще можуть бути?

— Грузія не може бути Білоруссю за своєю суттю. Ось що значить, "не перетворилася на Білорусь"? Як вона повинна перетворитися на неї? Оголосити війну Білорусі, здатися в полон, а потім стати РБ, чи як?

— Наприклад, шляхом посилення тиску на грузинську опозицію з боку центральних властей, недопуском опозиційних політиків до виборів, боротьбою (переслідуванням) проти опозиціонерів?

— Такий сценарій можливий. Але, знаєте, сьогодні є певні моменти прояву агресії щодо опозиції, розколу в суспільстві, тиску адміністративним ресурсом тощо