"Якби Росію одразу відключили від SWIFT, це дало б результат": Надія Бігун з Мінекономіки про крах росіян, військові закупівлі та заздрість ЄС.

В Україні незабаром розпочнеться новий етап тендерної реформи з коригування ряду закупівельних процедур. Так, відповідно до вимог ЄС у рамках переговорів про вступ у Верховній Раді планують оновити закон про публічні закупівлі, переписавши деякі правила гри. Це відбудеться для імплементації європейської нормативки до вітчизняної. А на фоні війни та за вимогою часу паралельно відбуваються інші цікаві зміни в тендерній сфері.

Докладно про це в інтерв'ю "Телеграфу" розповіла Надія Бігун, заступник міністра економіки України.

У другій частині розмови з представницею економічного блоку уряду говоримо про боротьбу з існуючими схемами на відкритих торгах, зловживаннями великих державних підприємств, гнучкими закупівлями для вітчизняного ОПК. А також у контексті війни не обійшли тему колапсу економіки РФ і те, чому, незважаючи на прогнози, вона все ще не обвалюється.

Повну відеоверсію розмови з Надією Бігун дивіться на нашому ютуб-каналі.

Про тендерні схеми та роль Prozorro

— Продовжуючи тему тендерів, питання таке: незважаючи на те, що держава робить кроки щодо детенізації закупівельної сфери, всупереч роботі системи Prozorro, наш постійний моніторинг та аналіз закупівель у державному секторі (як приклади — державні "Ощадбанк", НАЕК "Енергоатом" тощо) свідчать, що продовжують існувати постійні зловживання, схеми та "перекоси". Якщо взагалі говорити про допорогові закупівлі (200 тис. грн для товарів і послуг та 1,5 млн грн для робіт), то це, як правило, один учасник, фірма сумнівного походження тощо. Як зараз можна посилити державне регулювання, антикорупційну боротьбу, або якими іншими інструментами можна ці явища припинити, швидко реагуючи, скасовуючи ці тендери, караючи винних тощо?

— Мені здається, що нам дуже важливо розгорнути дискусію про те, що Prozorro – це не антикорупційна система. Це система закупівель. Вона, перш за все, повинна відповідати на питання, хто її клієнт і яку задачу вона вирішує. Клієнтом системи є замовник.

Замовники користуються цією платформою, і їм потрібно, щоб вона працювала так, щоб вони могли вчасно забезпечити потреби своєї організації. Prozorro повинна забезпечити, щоб закупівельний процес відбувався таким чином, що до інформації (яка може бути важливою з точки зору, в тому числі, антикорупції), був легкий доступ.

Вони [замовники] не потребують складного, тривалого процесу, запитувати якісь документи або щось інше. Якщо правоохоронці хочуть, вони просто відкривають або бізнес інтелідженс, наш модуль аналітики (звучить як наукова фантастика), або відкривають портал Prozorro. Там правоохоронні органи швидко знаходять всю потрібну інформацію і не витрачають кілька днів на запити на отримання відповідей, а витрачають всього 10 хвилин на те, щоб все отримати. Ось для цього потрібна Prozorro.

Але якщо правоохоронці знаходять проблеми, а потім з ними нічого не роблять, то Prozorro питання корупції ніяк не вирішить. У нас у системі достатньо інформації, суспільство це бачить і звертає увагу. Дуже часто, як результат того, що суспільство звертає увагу [на зловживання], починаються рухи з боку тих, хто повинен контролювати ефективність закупівель.

— Чи достатньо цього?

— Напевно, недостатньо. Мені здається, що вся трансформація системи закупівель повинна відбуватися в сторону того, щоб органи контролю (Державна аудиторська служба, АМКУ, Рахункова палата та правоохоронці) почали фокусуватися не на формі, а на суті.

Виходить так, що якщо умовний "Енергоатом" або хтось інший має людину, яка дуже добре вміє провести процедуру закупівлі відповідно до закону, і за формою проходить все правильно, але в результаті виходить дуже дорого, то наші перевіряючі органи кажуть "ні" (т.е., все прозоро і нібито законно. — Авт.). І ми тут нічого не можемо зробити. Можемо перевірити, чи всі папірці прикладені, коми в цих паперах стоять у потрібному місці, з тієї чи іншої сторони там стоїть нумерація сторінок тощо.

А як побачити, що там могли бути якісь узгодження дій між замовником і постачальником, як побачити, що там неринкова була сформована ціна і так далі? Це складніше і вимагає більш глибокого аналізу ринку, вимагає більш глибокої аналітики, і тому на цю територію контролюючі та правоохоронні органи намагаються не заходити.

Тому зараз Україна намагається балансувати між позицією, що на гостендерах повинно бути все зарегульовано (де все повинно бути чітко, однозначно) і тим, що не можна всю систему контролю і закупівель будувати тільки навколо формальної частини, не дивитися на результат [торгів]. Прагнемо між цим десь балансувати, десь рухатися в сторону того, щоб система контролю посилилася, щоб на те, на що звертає увагу суспільство, могли звертати увагу і наші контролюючі органи.

Але цей shift (зсув, зміна. — Авт.) також відбуватиметься не швидко, і це також зміна парадигми мислення (так званий mindset).

Зараз же, якщо взяти якогось виконавця (умовний "Енергоатом") і запитати у нього, про що ти думаєш, коли ти проводиш тендер. Він відповість, що буде думати про те, за що його будуть карати: за неправильно поставлені коми і наявність усіх тендерних папірців. Його ніколи не покарають за те, що ціна неадекватна. Тому він буде на цьому фокусуватися і про це думати. Відповідно, і будемо мати такі результати (існування схем. — Авт).

Про гнучкі закупівлі для ЗСУ під час війни

— У контексті війни ми звернули увагу на пожвавлення нашого оборонпрому з одного боку і на державне регулювання в цій сфері з іншого. Є ряд національних виробників, які скаржаться на зайву бюрократію, паперову тяганину. Чи можна створити перелік зарекомендувавших себе, умовно чесних компаній, які не зривають оборонні замовлення, дуже довго працюють на ринку, щоб прибрати зайві бюрократичні процедури з урахуванням вимог воєнного часу?

—